Технологія взуттєвого виробництва: Традиційне дублення та оцінка якості шкіри

А. Вибір подошвенної шкіри

І. Про подошвенну шкіру та її отримання

Використання найкращого матеріалу, який необхідно обирати залежно от мети, якій він має служити, а також професійна обробка дуже сильно впливають на якість взуття. Яка користь, наприклад, власнику виготовленого на замовлення чобота від ідеальної форми, зумовленої хорошою колодкою, якщо через вибір невідповідних матеріалів і непрофесійну обробку ця форма втрачається після короткого періоду носіння?

Вибір лише найкращої верхньої та подошвенної шкіри необхідний ще й тому, що на виготовлення хорошого, бездоганно сработанного на замовлення чобота витрачається в середньому 22 години загального робочого часу (= приблизно три робочих дні). Для настільки тривалого робочого часу мають використовуватися лише першокласні матеріали. Інакше витрачений робочий час опиниться в невиправданій невідповідності з використаним низькоякісним матеріалом.

а) Про закупівлю подошвенної шкіри

Закупівля вимагає хороших професійних знань. Багатоманітність пропонованої на ринку подошвенної шкіри ускладнює процес купівлі. Продаж подошвенної шкіри на вагу таїть у собі небезпеку того, що дубильник штучно збільшить природну вагу шкіри та скоротить тривалість дублення. І те, і інше хоч і змінює ціну, але погіршує якість шкіри.

«Ціна за кілограм» не є вирішальною. Той, хто купує подошвенну шкіру, повинен чітко засвоїти, що помилково вважати ціну за кілограм єдиним вирішальним критерієм. Адже «дешева» шкіра, як правило, обходиться дорожче, ніж шкіра, чия закупівельна вартість у розрахунку на кілограм є вищою. Не той факт, що, наприклад, один крупон коштує 200, а інший — 300  euro, має бути вирішальним при купівлі, а виключно міркування про те, яку подошвенну шкіру можна найвигідніше використати в майстерні. Тому також необхідно враховувати товщину шкіри, топографічну ділянку шкури, а перш за все — вагу по відношенню до товщини.

Навіть рівномірно світлий чепрак (лицева сторона) не повинен вводити в оману. Адже цей рівномірний, красивий, світлий колір майже завжди досягається шляхом відбілювання шкіри хімічними засобами. Проте будь-яке відбілювання пошкоджує природний стан шкури. Часто саме найкрасивіші на вигляд шкіри виявляються найменш цінними за своїми властивостями.

Шкіри «швидкого дублення» важчі. Більшість сортів подошвенної шкіри, представлених сьогодні у продажу, мають «сучасне» або «швидке дублення». Така шкіра на одиницю площі набагато важча, ніж подошвенна шкіра, вичинена за старим методом з використанням дубової кори в чанах протягом 9–20 місяців. Тому чоботар при купівлі шкіри швидкого дублення платить не лише за саму шкіряну речовину, яка має для нього цінність, але й за дубильні та інші наповнювачі, які при випарюванні шкіри здебільшого вимиваються і можуть становити до 20% ваги шкіри та навіть більше. Порівняльний розрахунок показує такий результат:

Шкіра швидкого дублення коштує, наприклад, 5,20 DM за кг, а шкіра старого дублення — 6,50 DM за кг. З шкіри старого дублення виходять чоловічі підошви вагою 200 г на пару, тоді як підошви зі шкіри швидкого дублення того ж розміру як мінімум на 10% важчі, а часто й набагато більше. Якщо прийняти вагу підошов зі шкіри швидкого дублення за 220 г, то при вказаній ціні шкіри вони коштуватимуть 1,18 DM.

Підошви старого дублення, які важать усього 200 г, коштували б, навпаки, 1,30 DM. Таким чином, хоча шкіра старого дублення в ціні за кілограм була дорожчою за шкіру швидкого дублення на 1,30 DM, ця різниця в ціні за пару підошов становить усього 12 пфенігів (Dpf). Але натомість шкіра старого дублення за якістю, довговічністю і, що немаловажно, для здоров'я стопи набагато перевершує будь-яку іншу шкіру.

Дослід:
Рівномірно і довго випарюйте низькоякісну дешеву шкіру та найкращу шкіру старого дублення на дубовій корі однакового розміру і товщини. Низькоякісна шкіра виділяє більшу частину дубильних речовин та наповнювачів, що помітно по сильно помутнілій та перетвореній на слиз воді.

Низькоякісна шкіра має багато недоліків. Шкіри, сильно перенасичені дубильними речовинами, іноді обробляють хімічним засобом, щоб запобігти виділенню надлишку дубителя. У сухому стані ця шкіра стає вкрай жорсткою, крихкою та ламкою. Якщо взуття з такого матеріалу стикається з водою, шкіра швидко вбирає вологу, і у власника за короткий час промокають ноги; з іншого боку, сохне вона дуже повільно та нерівномірно.

У сухому стані дуже жорстка і крихка шкіра обмежує рухливість стопи. Це тим шкідливіше, чим товстіша підошва або подошвенні матеріали. У мокрому стані вона піддається тиску стопи і висихає в прийнятій при цьому формі. Така шкіра не має пружності і без опору піддається хворобливій зміні форми стопи. Використання такого матеріалу для взуття на замовлення та ортопедичного взуття повністю виключається.

Може розглядатися лише шкіра старого дублення. Вода, в якій випарювали шкіру старого дублення, майже не втратила своєї прозорості, що є доказом того, що ця шкіра не обтяжена надлишком дубильних речовин. При подальшій обробці вона дуже швидко досягає бажаного ступеня сухості і дозволяє безперешкодно обробляти себе відповідно до старих ремісничих звичаїв.

У готовому виробі — як у новому взутті, так і при ремонті — вона найкращим чином задовольняє всі вимоги. З одного боку, завдяки своїй еластичності шкіра повторює рухи стопи при перекочуванні, з іншого боку — забезпечує опору та підтримку там, де це необхідно в інтересах збереження здоров'я стопи. Водонепроникність також є властивістю хорошої шкіри, як і довговічність. Шкіра — це законсервована, міцна шкура тварини.

Види подошвенної шкіри розрізняють за методом дублення. У той час як у минулі століття знали лише шкіру старого дублення, сьогодні існує багато видів дублення:

• Шкіра старого дублення (Altgerbte Leder) дубиться чистою дубовою корою в чанах (ямах), де дубильна речовина повільно і поступово проникає в шкуру в розчинах низької концентрації. Цей процес дублення триває щонайменше 12 місяців.
• Шкіра чанного дублення (Grubengegerbte Leder), при дубленні якої дубова кора вже не є єдиною дубильною речовиною, а служить лише проміжним шаром для екстрактів та імпортних дубильних речовин, дубиться в чанах лише кілька місяців. Ці шкіри на ринку часто помилково продають як «чисте чанне дублення на дубовій корі».
• Шкіра змішаного дублення (Gemischtgerbte Leder), крім чанного дублення, проходить ще обробку дубильними речовинами в барабані.
• Шкіра швидкого дублення (Schnellgerbte Leder) дубиться виключно в барабані.

При старому дубленні зберігаються власне речовини шкури. На відміну від усіх інших видів дублення, при старому чанному дубленні ретельно уникають усього, що могло б пошкодити шкуру за її природою або структурою. Так звана субстанція шкури (білкові речовини), ковзний слиз або, як ще кажуть, «міжклітинна речовина» шкури, в яку занурені волокна шкури, повинні зберегтися. Саме вона надає шкірі м'якості, гнучкості, в'язкості та водонепроникності при повному збереженні пористості, тобто повітропроникності. Ці природні, високоцінні властивості сирої шкури при старому дубленні переходять і на шкіру. Тому шкура не повинна вбирати дубильні речовини надто швидко; її потрібно готувати та дубити дуже повільно і з максимальною обережністю.

Для подошвенної шкіри використовують переважно шкури великої рогатої худоби. Шкури європейської великої рогатої худоби (волів, корів та ялиць) називають «свійськими шкурами» (Zahmhäute), а шкури екзотичних тварин — «дикими шкурами» (Wildhäute). Останні імпортуються до Європи переважно з південноамериканських країн: Аргентини, Уругваю, Парагваю та частин Болівії і Бразилії, так званих «держав Ла-Плати».

Свіжознята шкура, звана парною (Grünhaut), має бути швидко перероблена на шкіру, щоб захистити її от гниття. Для консервації використовують денатуровану кухонну сіль. Цією сіллю ретельно посипають очищені від крові та бруду шкури і складають їх шарами (лицевим боком до лицевого боку). Сіль також сприяє повному висиханню шкур, де вона застосовується, якщо сіль є в достатній кількості. Вони надходять у продаж під назвою «сухосолоні шкури» (Trockenhäute).

б) Дефекти шкури

При купівлі верхньої та подошвенної шкіри слід також звертати увагу на дефекти шкури. Через пошкодження шкури тварини її вартість може значно знизитися.

1. Природні пошкодження

Овод (Dasselfliege) завдає величезної шкоди (мал. 4.1). Його яйця відкладаються приблизно з середини травня до жовтня, найчастіше в червні та липні, на шерсть пасовищної худоби. Вже за кілька днів з них вилуплюються молоді личинки, які відразу вгризаються в шкіру. Ці личинки мігрують всередині тіла тварини протягом шести-семи місяців.

Мал. 4.1 Овод з личинкою

4,1

Протягом тривалого часу вони у великій кількості знаходяться в ділянці стравоходу, звідти мігрують до спинномозкового каналу, поки наприкінці зими та на початку весни не досягають шкіри в ділянці спини та попереку. Тут вони прокушують дихальні отвори крізь шкіру і капсулюються там. Внаслідок цього виникають відомі кожному твариннику «оводові жовна» (Dasselbeulen).

Коли личинки в цих оводових жовнах дозрівають (приблизно в травні, червні, липні), вони покидають жовна крізь дихальний отвір і падають на пасовище, де заляльковуються. З лялечки протягом чотирьох-шести тижнів розвивається нова муха, яка знову шукає тварин для відкладання яєць. Овод завдає величезних збитків, оскільки в деяких регіонах він зустрічається дуже часто, і кожна самка відкладає до 500 яєць. На одній тварині в результаті розвиваються сотні личинок, які продірявлюють шкіру своїми отворами для входу, а потім для виходу з тіла тварини.

Такі пошкоджені шкури майже непридатні для виготовлення верхньої шкіри. Для подошвенної шкіри вони вважаються повністю низькоякісними, оскільки через необхідність обходити отвори при розкрої виникають занадто великі втрати; якість самої шкіри також сильно знижена .

Мал. 4.2 Ділянка шкіри здебільшого із затягнутими отворами, спричиненими личинками овода

4,2

---

Сторінка 5

Травми шкіри також призводять до пошкоджень. Великої шкоди завдають колючі дротяні огорожі навколо лук і пасовищ. Свербіж змушує пасовищних тварин тертися об колючий дріт, при цьому вони травмують шкіру; виникають більш-менш глибокі подряпини та криваві рани. Те ж саме відбувається, коли тварини намагаються втекти. Пошкодження від колючого дроту помітні і на готовій шкірі; найчастіше вони знаходяться в найкращій частині шкури: на спині (чепрак і комір). Така пошкоджена шкіра, особливо верхня, стає майже повністю знеціненою. На шкірі залишаються як тривалі пошкодження також рани та розриви, що затягнулися і зарубцювалися за життя тварини. Такі ж пошкодження шкіри виникають через колючки та подряпини від живоплоту (мал. 5.1).

Мал. 5.1 Шматок шкіри з подряпинами від колючок
Мал. 5.2 Зарубцьоване тавро

Власники диких стад худоби за кордоном випалюють своїм тваринам у найкращій частині шкури розпізнавальний знак (тавро, мал. 5.2). Якщо власники часто змінюються, то додаються все нові й нові тавра, що призводить до великого знецінення шкури.

Пошкодження від паразитів та шкірні хвороби. Кал і гній твердіють і утворюють на шкірі товсті кірки. Через це дихання шкіри гальмується, що сильно шкодить самопочуттю тварин. Крім того, кал і гній, особливо за участю сечі, викликають подразнення та запалення шкіри. Готова шкіра (верхня шкіра) в таких місцях стає дуже шорсткою або на кольорових шкірах утворюються темні плями, через що вона втрачає свою цінність. Недостатня чистота сприяє появі комах, кліщів, а також шкірних грибків різних видів. Воші, кліщі, волосоїди кусають або жалять худобу, смокчуть кров або вгризаються в шкіру; грибки проростають крізь тканину шкіри. Виникають рани, кірки та пухирі, а також лисі, схожі на лишай, запалені, нагноєні ділянки, і подекуди шкіра злазить цілими клаптями.

Уражені тварини через свербіж починають тертися, внаслідок чого висипання та рани ще більше погіршуються, а хвороба переноситься на інші, досі здорові ділянки шкіри. Готова шкіра виходить дірявою або тонкою та ламкою, лицева сторона шкіри стає просілою, спотвореною та зарубцьованою. Пошкодження іноді можуть бути настільки серйозними, що шкіра (верхня шкіра) не витримує навіть найменших навантажень.